ЗНО 2016: четверо вікон чи чотири вікна?

Нещодавно випускники шкіл узяли участь у пробному ЗНО-2016 з української мови і літератури. Гортаю цей зошит і не перестаю дивуватися – моє дивування супроводжується обуренням щодо недбальства укладачів сертифікаційних робіт у добиранні змістового наповнення окремих тестових завдань!

Приміром, спробуємо разом виконати тестове завдання 17 (див. зошит 5):

Неправильно поєднано числівник з іменником у рядку

А чотири вікна

Б півтора гектара

В сто два кілометра

Г одна друга центнера

Д п’ять десятих мікрона

Якщо б це завдання було з вибором двох правильних відповідей, питань щодо виконання його не було. Адже неправильно поєднано числівник з іменником у рядках А і В. Проте завдання 11-23 мають лише один правильний варіант відповіді!!! Тож який варіант мають обрати учасники пробного тестування???

Зрозуміло, що розробники цього тестового завдання неправильно побудоване сполученнячотири вікна вважають правильним, замість нормативного четверо вікон!

Шановні укладачі тестів, розгоніть чинні шкільні підручники!

Зокрема, у підручникові О. Глазової «Українська мова. 6 клас» (К. : Видавничий дім «Освіта», 2014) на с. 186 читаємо: «збірні числівники вживаємо з іменниками, які є назвами неістот середнього роду (двоє іментроє вікон)». У підручникові О. В. і В. В. Заболотних «Українська мова. 6 клас» (К. : Генеза, 2014) на с. 169 знову ж таки натрапляємо на теоретичний матеріал, у якому наголошено, що «збірні числівники поєднуємо тільки з тими іменниками, які є назвами неістот середнього роду або назвами малих за віком тварин:двоє віконтроє ведмежат».

Запитаєте, чому я такий категоричний? А це пов’язано з тим, що в листі-відповіді УЦОЯО (від 18.05.15 № 02-34-07/305) на моє офіційне звернення щодо якості змістового наповнення окремих дистракторів до тестових завдань ЗНО-2015 з української мови і літератури заступник директора центру пані Г. Солодка наголошувала на тому, що всі завдання складено відповідно до чинних шкільних підручників української мови.

Цікаво, якими навчальними виданнями послуговувалися цьогоріч розробники тестових завдань?

Спростую тезу щодо функційної обмеженості збірних числівників, які ніби поширені в розмовному й художньому стилях. Приміром, у науковому дискурсі натрапляємо на такі формулювання:

«Порівняємо троє слівпанівнийпануючий і домінуючий», «Троє слів сердечний,сердешний і серцевий пов’язані з іменниками серце й переважно розрізняються значеннями» (Вихованець І. Розмовляймо українською : мовознавчі етюди / Іван Вихованець. – К. : Унів. вид-во Пульсари, 2012. – 160 с.);

«Істотних функціональних обмежень за останні двоє десятиріч зазнали віддієслівні іменники із суфіксом -к- та активні дієприкметники…» (Городенська К. Нові явища та процеси в українському словотворенні: динаміка чи деструкція словотвірних норм? / Катерина Городенська // Українська мова. – 2013. – № 2. – С. 3–11.),

«Дієслово стверджувати / ствердити виражає четверо значень…» (Городенська К.Твердити – це не стверджувати? [Текст] / Катерина Городенська // Українська мова. – 2015. – № 1. – С. 148.);

«Серед префіксоїдів іншомовного походження найпродуктивнішим є макро-, що у структурі композита реалізує двоє значень» (Олексенко В. Префіксоїдні деривати зі значенням величини в українській мові [Електронний ресурс]);

«Абстрактний іменник дослідження є похідним від лексеми досліджувати, яка має двоє значень» (Омельчук С. Навчання морфології української мови на засадах дослідницького підходу : теорія і практика : монографія / Сергій Омельчук. – К. : Генеза, 2014. – 368 с.);

«Запишіть шестеро-семеро речень повчального змісту, використовуючи дієприслівники зне» (Омельчук С. Уроки української мови для 7 класу (ІІ семестр) / Сергій Омельчук // Бібліотечка «Дивослова». – 2015. –  № 7–8. – 80 с.).

Наведені приклади засвідчують той факт, що збірні числівники при іменниках середнього роду досить широко вживані не лише в усному розмовному мовленні й художній літературі, але й у книжних стилях, зокрема в науковому мовленні. Тож немає підстав стверджувати, що в сучасній українській мові збірні числівники мають обмежену сферу функціювання, оскільки вони ніби не властиві науковому й офіційно-діловому стилям мовлення.

До речі, наведу й кілька прикладів активного поширення граматичної норми поєднання збірного числівника з іменником середнього роду і з інших стилів мовлення:

Назва збірника наукових праць: Віра і розум – двоє крил людського духу : Матеріали наукового колоквіуму за енциклікою Папи Римського Івана Павла II «Віра і розум» / Гол. редкол. А. М. Колодний; Редкол. П. Л. Яроцький, О. В. Недавня, О. Н. Саган.– К. : Світ знань, 2001.– 256 с.

Цитата з Біблії в перекладі Івана Огієнка українською мовою: «А під цим небозводом були їхні прості крила, звернені одне до одного. У кожної було по двоє крил, що закривали їм їхні тіла»; «… і в кожного було четверо крил».

Цитата з твору Івана Нечуя-Левицького «Князь Єремія Вишневецький»: «Довга колегія на два етажі з двома високими флігелями, причепленими, неначе двоє крил“.

У Василя Стуса начерк автобіографії має назву «Двоє слів читачеві».

Початок «Поеми для жіночого голосу» Івана Драча:

Ми – двоє крил.

І ти і я.

Ти – двоє крил,

Бо я – твоя.

Ми – двоє вуст.

Тобі й мені

В губах цих глузд

На самім дні.

Наведу цитату й із тексту однієї з пісень Скрябіна:

Я собі захотів політати десь під небом

Двоє гарних крил і мені вже ніц не треба…

Зрозумійте: я не обстоюю свою якусь мовозначу концепцію, а намагаюсь довести, по-перше, тестове завдання, запропоноване у пробному ЗНО, не має єдиної правильної відповіді (бо один із варіантів відповіді, зокрема варіант А, суперечить узусу); по-друге, поєднання збірного числівника з іменниками середнього роду є ГРАМАТИЧНОЮ НОРМОЮ, активно поширеною не лише в розмовному й художньому мовленні, а й у науковому й публіцистичному. Тож чи варто в тестових завданнях з української мови у форматі ЗНО пропагувати й поширювати ті граматичні форми, що не відбивають національних особливостей, а властиві російській граматичній традиції й розхитують українську граматичну норму?

Не можу не процитувати Ю. Шевельова: «“Двоє речень” – дрібничка. Але за цією дрібничкою велике питання незалежності розвитку української мови. Самого її життя у віках». Тому пропонуймо учасникам ЗНО як правильний варіант четверо вікон (а нечотири вікна!), зберігаючи й пропагуючи визначальні ознаки власне української граматичної норми.

Укотре ставлю риторичне питання: а чи варто від учнів вимагати знання сучасних норм слововживання й уміння бачити помилки, якщо ті, хто складає тестові завдання, і ті, хто відповідає за якість їх, виявляють не надто високий рівень тестологічної культури?!

en_USEnglish
ukUkrainian en_USEnglish