Друк
PDF

Абревіатури вуз немає, а Центри довузівської підготовки ще й досі функціюють майже в усіх вишах! Мовна колізія?!

Нарешті в сучасному українському мовленні позанормативний іменник вуз замінено літературним відповідником виш, що є скороченням термінного словосполучення вища школа. Приємно чути іменник виш не лише з уст учених-філологів і вчителів-словесників, але й дикторів більшості центральних телеканалів і радіомовлення, а також натрапляти в друкованих ЗМІ.
Можливо, у когось виникне запитання: а чому раптом з’явився виш і чому не можна послуговуватися узвичаєним словом вуз? Спробую пояснити доступно: якщо іменник вуз є скороченням трьох слів - вищий учбовий заклад, тоді звідки в українській мові взявся похідний прикметник учбовий, від якого іменника утворено його, невже від слова учоба?)
Слово виш не є новим для українців, його відновлено з української мови початку ХХ сторіччя. За граматичними ознаками абревіатура виш (так само як і колись активно використовувана в мовленні абревіатура вуз) є відмінюваною, наприклад: студенти вишу (вишів), вступна кампанія у виші (у вишах), пишатися вишем (столичними вишами). До речі, від цієї абревіатури можна утворювати і прикметникові форми: вишівська методика, вишівський підручник, вишівське навчання, вишівські програми.
Тож чи варто послуговуватися власною назвою Центр довузівської підготовки? Назву вуз з українського літературного мовлення вилучено, а назва Центр довузівської підготовки й досі є! Парадоксально!)
Хотілося б вірити, що випускники українських шкіл незабаром стануть слухачами центрів довишівської підготовки, які функціюють майже при всіх вишах нашої країни!